Узагальнюючи практику застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 № 844 «Деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України у 2009 році» та з метою єдиного підходу до вирішення проблемних питань, які виникають під час реалізації згаданої постанови Держкомзем роз’яснює наступне.

 1.    На чиє ім’я подається заява громадянами, які бажають безкоштовно оформити державний акт на право власності на земельну ділянку, до місцевої ради чи до територіального органу Держкомзему?

У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 № 844 та Регламенту, затвердженому Головою Держкомзему, на їх виконання, громадяни,  які бажають безкоштовно оформити державний акт на право власності на земельну ділянку згідно з прийнятим рішенням про приватизацію, подають відповідну заяву до управління (відділу) Держкомзему в районі (місті). Однак подають не самі безпосередньо, а через органи місцевого самоврядування, які здійснюють організований прийом та передачу таких заяв до відповідного територіального органу Держкомзему за актами приймання-передачі.
Підставою для укладання договору на виготовлення технічної документації із складання державного акта на право власності на земельну ділянку та договору на виготовлення та державну реєстрацію такого державного акта буде саме заява громадянина до того органу, який і укладає такі договори.
У випадку, якщо заява буде подана органу місцевого самоврядування і звернена саме до нього, у територіального органу Держкомзему не буде підстав для укладання вищезазначених договорів.

Які відмінності між земельною ділянкою, що є у праві власності, і земельною ділянкою, що перебуває в користуванні?

Власник земельної ділянки має право самостійно не лише володіти і користуватись, а й розпоряджатись належною йому землею, а саме: продавати земельну ділянку або її частину, здавати в оренду без будь-яких додаткових погоджень з органами державної влади чи місцевого самоврядування, заставляти земельну ділянку в кредитних установах тощо.
Власники земельних ділянок мають гарантії захисту прав на земельні ділянки в частині припинення права власності на землю, відшкодування шкоди в разі вилучення земельної ділянки для державних чи громадських потреб, встановлення сервітутів на земельні ділянки, витребування земельної ділянки чи її частини з чужого незаконного володіння тощо.
Користувачі земельних ділянок не мають тих прав і гарантій, що належать на основі чинного законодавства України власникам землі, зокрема землекористувачі не можуть від свого імені відчужувати земельну ділянку чи її частину, надавати в оренду.

Відповідно до п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних  зон  та режиму ведення господарської діяльності в них” від 08.05.96 розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації.

Проекти цих зон розробляються на замовлення органів водного господарства та інших спеціально уповноважених органів, узгоджуються з органами Мінекоресурсів, Держводгоспу, Держкомзему, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами  державної  виконавчої  влади  та  виконавчими  комітетами  Рад.